Зимові свята починаються 4 грудня зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, «коли вводиться літо у зиму». Цей день віщує, яким буде наступний рік: урожайним чи ні, посушливим чи дощовим. З цього дня у хліборобському розумінні починає відпочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення (7 квітня). Обряди зимового циклу пов’язані не тільки з періодом очікування весни як часу сівби, а й давніми міфами про народження Всесвіту. У зимовому циклі простежується двочастинна структура давньої обрядовості: зустріч – проводи.
Святий Миколай – символ доброго духу, що дбайливо спостерігає за всіма дітьми протягом року. Якщо вони роблять щось хороше, – він радіє, якщо погане, – засмучується. І хороші, і погані вчинки Миколай записує у спеціальну книгу… Малюки, очікуючи свята і, звичайно, подарунків, не бешкетували і намагалися дати зрозуміти Святому Миколаю, що вони завжди готові бути хорошими, вихованими і слухняними.
Святий Миколай, почувши кожну дитину, завітав у дитячий садок, аби розважити діток та розпитати про їх добрі вчинки протягом року, подарувати їм свої щедрі гостинці.
Новий рік – це свято, яке з нетерпінням чекають і дорослі, і діти. Тому і у "Яблуньку" завітав Дід Мороз. Чудово оформлений музичний зал, сучасний музичний репертуар. Діти із задоволенням читали вірші, співали пісні, водили хороводи. В кінці свята діти отримали подарунки та загадали найзаповітніші свої мрії та побажання.
Зустріччю предків на святий – вечір розпочинався період найважливіших зимових свят – Різдвяні свята, котрі закінчувалися проводами на Водохреща. Різдвяний цикл свят був пов’язаний із відродженням нового сонця, яку відтоді починає щоразу вище підніматися і тепліше пригрівати. У ньому було найбільше обрядових дійств, якими намагалися забезпечити здоров’я, щастя і достаток, багато з них також було спрямована на вшанування покійних предків. У цей період українці віншували, колядували та щедрували – співали ритуальних пісень – побажань господарям осель та їхнім домочадцям.
Довгі століття через свята і обряди старші покоління передавали молодим свою любов до праці, волелюбність, гостинність, життєрадісність. Свята задовольняли духовні й естетичні потреби народу, в них проявлялися його почуття, таланти, здібності.
Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу, насамперед дітей та молоді. Педагогічний колектив закладу докладає чимало зусиль щоби виховати національно свідомих громадян України, починаючи з перед дошкільного віку. Дитина повинна знаходитись під постійним впливом культури свого народу. Це потрібно для розкриття природних схильностей дитини і розвитку її здібностей.
В ДНЗ систематично ознайомлюють малюків з народними звичаями, традиціями, обрядами що сприяє ранньому прилученню їх до багатих скарбів духовної культури українського народу, його історії, зароджує в дитячих думках гордість за талановитих людей «що жили і живуть на українській землі».
Тільки використовуючи народознавчі засади у вихованні дошкільників, залучаючи батьків до співпраці з дошкільним закладом, можна досягти цієї високої мети – виховувати патріотичні почуття у малюків, усвідомлення своєї приналежності до великого українського народу.
Знайомство з українською обрядовістю в ДНЗ проходить не лише через заняття, бесіди, читання, а і через обігравання обрядів у святах, іграх та розвагах.
19 січня в закладі пройшло свято завершення новорічно- різдвяного циклу свят «»Щедрий вечір, добрий вечір на якому діти залюбки колядували, щедрували, гралися в народні ігри.
