Меню

28.03.2024 // Сніданок: чахохбілі з куркою, каша кукурудзяна, хліб цільнозерновий. // Обід: суп овочевий, котлета з курятини, пюре горохове, ікра з буряка, хліб цільнозерновий, компот із сухофруктів. // Полуденок: пудинг сирно-яблучний, апельсин, чай.

Медична сестра старша – Пагуба Марія Анатоліївна

Практичний психолог – Якимчук Каріна Сергіївна

Вчитель-логопед – Коломієць Світлана Леонідівна

 

 

Кер. гуртка англ. мови – Метка Олена Степанівна

Муз. керівники – Карауш Наталія Григорівна,

Равська Світлана Миколаївна,

Чорноморець Тетяна Петрівна

НАПРЯМКИ РОБОТИ ЛОГОПЕДИЧНОГО КАБІНЕТУ

Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями, які мають недоліки мовленнєвого розвитку.

ОСНОВНІ СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА

  1. Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).
  2. Складання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною
  3. Визначення доцільних форм взаємодії з дитиною, видів корекційно-розвивальної роботи.
  4. Корекційна робота з виправлення порушень мовлення.
  5. Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.
  6. Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.
  7. Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.
  8. Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.
  9. Пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.

ВІКОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ

Перший рік життя

1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гудіння, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звуки дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.

Другий рік життя

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети, вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П’ятий рік життя

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

Шостий рік життя

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені (паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відзначатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

ТАБЛИЦЯ ЗАСВОЄННЯ ДІТЬМИ ЗВУКІВ МОВИ

Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

ВІК ДИТИНИ

ЗВУКИ МОВИ

Від 1 до 2 років

А, О, Е, М, П, Б

Від 2 до 3 років

У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й

Від 3 до 4 років

С, З, Ц

Від 4 до 5 років

Ш, Ж, Ч, Щ

Від 5 до 6 років

Л, Р

КОЛИ СЛІД ЗВЕРНУТИСЬ ДО ЛОГОПЕДА

Всі прекрасно знають про те, що деякі діти починають ходити і говорити раніше, ніж інші, і це нікого не хвилює, а медицина це вважає нормальним явищем .У зворотному випадку, якщо по досягненню дворічного віку дитині важко розмовляти, або він не розуміє розмови, або ковтає звуки, або додає інші – це ознака порушення розвитку або захворювання. В цей момент треба без зволікання звернутися до фахівця в області логопедії для необхідної терапії. Логопед зможе визначити, чи йде мова про затримку в розвитку дитини або існують розлади, які вимагають спеціалізованої допомоги. Логопедія – це дисципліна, яка охоплює вивчення, профілактику, діагностику, контроль та лікування розладів мови і спілкування. Розлади мовлення можуть бути різними і їх багато. Причини порушення мови можуть бути найрізноманітнішими: втрата слуху, неврологічні порушення, пошкодження головного мозку, розумова відсталість, анатомічні дефекти губ, неба, ротової порожнини, перевантаження голосових зв'язок тощо . Встановити наявність порушень мови потрібно якомога раніше. Це дозволити провести ранню діагностику причин, що обов'язково позитивно позначиться на можливості його одужання і корекції мовлення.

Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.

Свистячі: С,З,Ц – малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 р. життя. 

Шиплячі і сонорні : Ш,Ч,Ж,Л,Р, до кінця 5 р. життя.
Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно, чим довше малюк буде картавити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова, тим важче буде в майбутньому виправити дефект.

 ПОРАДИ ТУРБОТЛИВИМ БАТЬКАМ

Для того, щоб попередити різноманітні недоліки у звуковикові необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують дитину в сім'ї, в ДНЗ.

  1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.
  2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.
  3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи.
  4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.
  5. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
  6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
  7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.
  8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.

 

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ 
щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ

  1. Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де можливе велике скупчення людей.

  2. За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті (автобуси, тролейбуси, метро тощо).

  3. Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу або інших ГРВЗ.

  4. Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте спеціальні засоби для оброблення та знезараження рук.

  5. Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.

  6. При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою. Забезпечте дитину такими хустинками.

  7. Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.

  8. Уникайте поцілунків, обіймів, рукостискань тощо.

  9. Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.

  10. Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.

  11. Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.

  12. Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітамінізоване харчування з достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та фрукти) та фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).

  13. При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся самолікуванням — викличте лікаря для обстеження та призначення ефективного лікування.

  14. При появі ускладнень захворювання на грип у вас чи вашої дитини не зволікайте. Організуйте госпіталізацію з метою отримання кваліфікованої допомоги медиків.

ПАМ'ЯТКА

Перша долікарська допомога у випадку лихоманки при ГРВЗ

Лихоманка супроводжує більшість гострих респіраторних вірусних захворювань (ГРВЗ). У хворого підвищується температура тіла через неспецифічну захисно-пристосувальну реак­цію організму, яка характеризується перебудовою процесів терморегуляції і виникає у відповідь на дію патогенних подразників. Лихоманка активує процеси обміну, функції нервової, ендокрин­ної, імунної систем (підвищується вироблення антитіл, інтерферону, стимулюється фагоцитарна ак­тивність нейтрофілів), підвищується антитоксинна функція печінки, збільшується нирковий крово­ток. Більшість патогенних вірусів втрачає свої вірулентні властивості при температурі 39 °С.

Медичний працівник, виявивши у дитини підвищення температури тіла, має вирішити, чи слід понижувати температуру і, якщо слід, в який спосіб.

1. Понижувати температуру тіла необхідно у таких випадках:

· несприятливий анамнез (наявність перинатальної енцефалопатії, судом, вродженої вади серця);

· підвищення температури тіла більше 38,5 °С.

2.При температурі тіла більше 38,5 °С потрібно:

· забезпечити дитині постільний режим;

· поїти її часто, малими порціями (компот, підсолоджений чай, відвар шипшини тощо) для за­безпечення підвищеної тепловіддачі за рахунок рясного потовиділення;

· годувати залежно від апетиту (не можна примушувати дитину їсти), переважно вуглевод­ною їжею; вживання свіжого молока необхідно обмежити через можливу лактозну недо­статність на піку лихоманливого стану.

3. Найбезпечнішими жарознижувальними засобами для дітей є парацетамол, його разова доза — 10-15 мг/кг, добова — 60 мг/кг.

4. Недопустиме курсове застосування жарознижувальних засобів, через підвищення небез­пеки діагностичних помилок, пов'язаних з пропуском симптомів серйозних інфекційно-запаль­них захворювань, таких як пневмонія, менінгіт, пієлонефрит, апендицит тощо. У тих випадках, коли дитина отримує антибактеріальну терапію, регулярний прийом жарознижувальних засобів недопустимий, оскільки може затримувати визначення необхідності заміни антибіотика. Одним з об'єктивних критеріїв ефективності ліків є зниження температури тіла.

5. При «рожевій» лихоманці (шкіра рожева, волога, гаряча на дотик, при цьому відбувається активна віддача тепла через шкіру і менша небезпека перегрівання організму) для посилення те­пловіддачі дитину необхідно роздягнути і обтерти водою кімнатної температури. Не можна об­тирати дитину спиртом чи крижаною водою, оскільки внаслідок різкого пониження температу­ри тіла відбувається спазм судин і зменшення тепловіддачі.

6. Якщо відсутні ознаки токсикозу (озноб, міалгія, блідість шкіри тощо), лихоманка у межах 38-38,5 °С не потребує медикаментозної жарознижувальної терапії.

7. Якщо у дитини під час лихоманки (незалежно від ступеня її прояву) погіршується само­почуття, з'являються ознаки токсикозу, жарознижувальну терапію необхідно призначити негай­но. Також необхідно комбінувати прийом жарознижувальних лікарських засобів із препаратами, що розширюють судини (папаверин, дібазол, папазол).

8. Важливо оцінювати всі клінічні симптоми, аналізувати процес перенесення лихоманки (чи змінюється при цьому поведінка дитини, активність, апетит тощо). Усі особливості бажано фіксувати у медичній картці дитини, щоб із часом якомога швидше зорієнтуватися у доцільності і методах надання їй першої долікарської допомоги.

 

Поради батькам щодо адаптації дитини до умов дошкільного навчального закладу

  1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.
  2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.
  3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.
  4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!
  5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.
  6. Подбайте про психічне і фізичне здоров’я дитини.
  7. Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, про особливості здоров'я та поведінки.

 

 

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

  • Навчіть прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розтавання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде іще складніше заспокоїтися.
  • Покладіть малюку до кишеньки будь-яку пам’ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.
  • Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
  • Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
  • Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуванням й слізьми.

 

 

ЧОГО Ж МОЖУТЬ БОЯТИСЬ НАШІ ДІТИ?

Це залежить від віку. До 7 років у дітей переважають так звані природні страхи, засновані на інстинкті самозбереження.

У 7-10 років наступає ніби рівновага між природними та соціальними страхами (самотності, покарання, запізнення).

У рік діти бояться нового оточуючого середовища, сторонніх людей, віддалення від матері.

Від 1 до 3 років – темряви (основний страх при цьому віці), дитині страшно залишатися одній, бувають також нічні страхи.

Від 3 до 5 років у дітей зустрічається страх самотності, темряви, замкненого простору, казкових персонажів (як правило, в цьому віці вони асоціюються з реальними людьми).

Від 5 до 7 років переважають страхи, пов’язані зі стихіями: пожежею, глибиною і т. п., боязнь батьківського покарання, тварин, боязнь страшних снів, втрати батьків, страх смерті, запізнення, боязнь заразитись якоюсь хворобою.

Від 7 від 11 років – боязнь школи («шкільна фобія»), страх «бути не тим», боязнь зробити помилку, боязнь поганої оцінки.

Від 10 від 16 років – страх перед зміною своєї зовнішності, страх «бути не собою», невідчепні страхи, побоювання, сумніви міжособистісного походження.

 

ПОЛОЖЕННЯ

ПРО ПІКЛУВАЛЬНУ РАДУ  ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО

ЗАКЛАДУ ЯСЕЛ-САДКА  № 50 ЕКОЛОГІЧНОГО НАПРЯМКУ

 

  1. Загальні положення

1.1. Піклувальна Рада дошкільного навчального закладу ясел-садка екологічного напрямку № 50 (далі ДНЗ) є добровільним органом громадського самоврядування, створеним на основі єдності інтересів батьків щодо реалізації прав та обов’язків своїх дітей під час організації їх життєдіяльності у закладі.

1.2. Піклувальна Рада дошкільного закладу у своїй роботі керується Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про об’єднання громадян", Конвенцією ООН "Про права дитини", п.48 Положення про дошкільний навчальний заклад, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003р. № 305, Статутом дошкільного навчального закладу, Примірним положенням про Піклувальну Раду дошкільного навчального закладу (Наказ МОН України №45 від 05.02.2001р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2001р. за № 146/5337), іншими нормативно-правовими актами в галузі освіти та міжнародним законодавством з прав дитини, Положенням про Піклувальну Раду  ДНЗ ясел-садка №50 екологічного напрямку, планом роботи ДНЗ та рішеннями загальних  батьківських зборів (конференції).

1.3. Рішення про заснування Піклувальної Ради ДНЗ та кількість його членів приймаються на загальних батьківських зборах закладу.

1.4. Припинення діяльності ПР ДНЗ може бути проведено шляхом реорганізації або ліквідації.

 

  1. Мета, завдання, основні принципи діяльності Піклувальної Ради ДНЗ

2.1. Метою діяльності піклувальної ради є забезпечення доступності дошкільної освіти для всіх громадян, задоволення освітніх потреб особи, залучення широкої громадськості до вирішення проблем навчання і виховання, захист законних інтересів дітей в органах громадського самоврядування, у відповідних державних, судових органах, забезпечення постійного та систематичного взаємозв’язку батьків і педагогічного колективу закладу, а також надання допомоги батькам та педагогічному колективу щодо реалізації завдань дошкільної освіти.

2.2. Основним завданням діяльності піклувальної ради є:

- співпраця з органами виконавчої влади, організаціями, підприємствами, установами, навчальними закладами, окремими громадянами, спрямована на поліпшення умов навчання і виховання дітей у навчальному закладі;

- сприяння зміцненню навчально-виховної, наукової-методичної, матеріально-технічної, культурно-спортивної, корекційно-відновної та лікувально-оздоровчої бази та благоустрою дошкільного закладу;

- сприяння організації та проведенню заходів, спрямованих на охорону життя та здоров'я  учасників освітнього процесу;

- організація дозвілля (конкурси, вечори, спортивні змагання тощо) та оздоровлення вихованців, педагогічних працівників;

- запобігання дитячій бездоглядності;

- стимулювання творчої праці педагогічних працівників та вихованців;

- сприяння соціально-правовому захисту учасників освітнього процесу.

- збереження та зміцнення здоров’я дітей;

- формування основ соціальної адаптації та життєвої компетентності дітей;

- виховання у дітей елементів природодоцільного світогляду, розвитку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до довкілля;

- утвердження емоційно-ціннісного ставлення до практичної та духовної діяльності людини;

- розвитку потреби в реалізації творчих здібностей дітей;

- всебічного зміцнення зв’язків між родинами, дошкільним закладом і громадськістю з метою встановлення єдності їх виховного впливу на дітей;

- залучення батьківської громадськості до організації дозвілля та оздоровлення дітей;

- організації роботи з поширення психолого-педагогічних і правових знань серед батьків, підвищення їх відповідальності за розвиток і виховання дітей, обмін позитивним досвідом родинного виховання;

- вирішення питань розвитку матеріально-технічної бази навчального закладу та його благоустрою;

2.3. Основними принципами діяльності піклувальної ради ДНЗ є:

- законність;

- гласність;

- колегіальність;

- толерантність;

- виборність;

- організаційна самостійність в межах повноважень, визначених цим положенням та законодавством;

- підзвітність і відповідальність перед загальними зборами батьків закладу.

 

  1. Порядок створення Піклувальної ради ДНЗ

3.1. Піклувальна рада створюється за рішенням загальних зборів або ради дошкільного навчального закладу.

3.2. Піклувальна рада формується у складі 7-15 осіб з представників місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, дошкільного закладу, окремих громадян, у тому числі іноземних.

3.3. Піклувальна рада може створювати комісії, ініціативні групи, до складу яких входять представники громадськості, педагогічного колективу, батьки або особи, які їх замінюють.

3.4. Члени піклувальної ради обираються на загальних зборах ДНЗ шляхом голосування простою більшістю голосів.

3.5. Члени піклувальної ради працюють на громадських засадах.

3.6. У випадках, коли хтось із членів піклувальної ради вибуває,  на загальних зборах  на його місце обирається інша особа.

3.7. Очолює піклувальну раду голова, який обирається шляхом голосування на її засіданні з числа членів піклувальної ради.

З числа членів піклувальної ради також обирається заступник та секретар.

3.8. Голова піклувальної ради:

- скликає і координує роботу піклувальної ради;

- готує і проводить засідання,  затверджує рішення піклувальної ради;

- визначає функції заступника, секретаря та інших членів;

- представляє піклувальну раду в  установах,  підприємствах  та організаціях з питань, віднесених до її повноважень.

Голова піклувальної ради має право делегувати свої повноваження членам піклувальної ради.

3.9. Робота піклувальної ради планується довільно на підставі плану роботи ДНЗ рішень загальних зборів, рекомендацій завідувача, вихователів, громадськості.  Кількість засідань визначається їх доцільністю, але, як правило, не менше ніж  чотири рази на рік. Засідання можуть проводитись також на вимогу третини і більше її членів.

Засідання піклувальної ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.

Рішення піклувальної  ради  приймається  простою  більшістю голосів.

Керівництво і працівники ДНЗ не несуть відповідальності за стан формування протоколів.

3.10. Піклувальна  рада  інформує про свою діяльність у доступній  формі  на зборах,  у засобах масової інформації,  через спеціальні стенди тощо.

3.11. Рішення піклувальної ради в 7-денний термін доводяться до  відома колективу дошкільного навчального закладу, батьків,  громадськості. Їх виконання організовується членами піклувальної ради.

3.12. Не  допускається  втручання  членів піклувальної ради в навчально-виховний процес без  згоди керівника дошкільного навчального закладу.

 

  1. Права піклувальної ради

Піклувальна рада має право:

- вносити на розгляд органів виконавчої влади, керівника ДНЗ, загальних зборів пропозиції щодо зміцнення матеріально-технічної, навчально-виробничої, науково-методичної, культурно-спортивної, корекційно-відновлювальної та лікувально-оздоровчої бази ДНЗ;

- сприяти залученню додаткових  джерел фінансування ДНЗ: кошти батьків або осіб, які їх замінюють, добровільні пожертвування і цільові внески від фізичних і юридичних осіб, інших коштів, не заборонених чинним законодавством України;

- вживати заходи до зміцнення матеріально-технічної і навчально-методичної бази дошкільного навчального закладу;

- сприяти стимулюванню творчої праці педагогічних  працівників, вихованців;

- брати участь у розгляді звернень громадян з питань, що стосуються роботи ДНЗ, з метою сприяння їх вирішенню у встановленому порядку.

 

 

 

 

Дочірні категорії